ГоловнаДіяльністьГромадські заходи та акціїВсеукраїнська акція "Герой-рятувальник 2011 року"
 Версія для друку

Всеукраїнська акція "Герой-рятувальник 2011 року"

 

Лауреати

 

 

         Алещенко Вячеслав Володимирович

                                         1980 р.н.

                                Чернігівська область

 

08-го серпня 2010 року о 16:20 до Прилуцького районного управління ГУ МНС в Чернігівській області надійшло повідомлення про пожежу на балконі 4-го поверху п'ятиповерового будинку по вул. Переяслівській, 37, що у райцентрі Прилуки.

За викликом до місця пригоди прибули пожежно-рятувальні підрозділи. В цей час балкон повністю охопило полум’я, яке швидко розповсюджувалося на поруч та вище розташовані балкони. Їдкий та щільний дим заповнив сходову клітину під’їзду.

Одна з мешканок будинку повідомила, що у неї в квартирі на п’ятому поверсі залишилася її 17-річна донька Катерина Личман, яка через задимлення самостійно не може покинути оселю. Почувши це, заступник начальника Прилуцького районного управління ГУ МНС в області майор служби цивільного захисту В’ячеслав Алещенко схопив апарат на стислому повітрі, піднявся на 5-й поверх, і одягнувши на дівчину маску, вивів її на свіже повітря. Сам же В'ячеслав в цей час дихав через вологий рушник.

За двадцять хвилин рятувальники приборкали вогонь. Внаслідок пожежі знищено облицювання балконів квартир № 59 та 6, пошкоджено балкони ще трьох квартир. Під час гасіння врятовано матеріальних цінностей на загальну суму майже 100 тисяч гривень. Причиною пожежі послужив недопалок, викинутий або залишений на одному з балконів.

 

 

               Михайлов Максим Сергійович

 

                                1998 р.н.

 

                     Миколаївська область

 

О 14:15 26-го січня на річці Південний Буг, в районі мікрорайону Намив міста Миколаєва, чотири хлопця вийшли на лід та провалилися. За попередніми даними чотири 14–ти річних хлопців, учні 7-го класу однієї з Миколаївських шкіл, вирішили прогулятися по льоду та перевірити його міцність. Перейшовши річку повністю до берега мікрорайону Варварівка, на зворотньому шляху додому, в 15-ти метрах від берега з боку Намиву хлопці побачили тріщину та вирішили перевірити її на міцність, у результаті чого провалилися під лід. Нащастя, не пішов до дому їхній однокласник Михайлов Максим, а вирішив дочекатися друзів. Він побачив що сталося та кинувся на допомогу. Максим витягнув Мазура Владислава, спільно з яким вони врятували інших трьох хлопців. Почувши крики та галас дітей, прибіг водій маршрутки. Та до дітей він підібратися не зміг, товщина льоду виявилися замалою, щоб витримати дорослу людину. За кілька хвилин хлопчаки відтягли одне одного. Двох, що намокли більш всього, водій маршрутного таксі відвіз додому. На момент прибуття рятувальників МНС дітей вже не було. У крижаній воді залишилися тільки плавати речі дітей. Діставши їх, рятувальники встановили особи потерпілих. Хлопці, яких забрав водії були вдома та їх огладили лікарі. Стан їх оцінюється як стабільний та госпіталізації не потребував. Двоє інших побігли додому.

         Цей випадок, нащастя, закінчився для усіх добре, але все ж таки хочеться нагадати! Шановні батьки, не пускайте дітей на кригу, поясніть їм, що це дуже небезпечно. Один крок по льоду може лишити Вас самого ціннішого, що є у Вашому житті!

 

 

           Сафонов Владислав Геннадійович

                             1970 р.н.

                     Полтавська область

 

О 18:00 27–го травня в селищі міського типу Шишаки, що на Полтавщині, з річки Псьол Владиславом Геннадійовичем Сафоновим було врятовано двох хлопчиків, 1999 та 2001 років народження, які тонули в річці поблизу Шишацької ГЕС. Владислав Сафонов став випадковим свідком коли 11-річний Валерій та 9-річний Владислав тонули на річці Псьол. Напередодні нещасного випадку діти без догляду батьків відправилися на річку де під час купання потрапили до швидкої течії і почали тонути.

Непритомні тіла, які течія пронесла майже 20 метрів, помітив із берега Владислав Сафонов. Він відразу кинувся на допомогу. Спочатку рятівник витяг тіло молодшого хлопчика та зробив йому штучне дихання. Побачивщи, що із легенів хлопчика полилася вода та з’явились ознаки життя, він кинувся у воду за другою дитиною. Через велику течію тіло хлопчика віднесло на значну відстань, і він пішов під воду. Владислав поплив до місця де останній раз бачив тіло хлопчика. Через декілька невдалих спроб занурювання йому вдалося знайти Валерія і він витягнув його на берег. Діставшись до берега Владислав Сафонов зробив штучне дихання врятованому і той прийшов у свідомість. Після цього рятувальник зателефонував до швидкої допомоги та викликав службу МНС і міліцію.

Карета швидкої допомоги відвезла дітей до центральної районної лікарні з діагнозом - переохолодження. Завдяки сміливим діям Сафонова Владислава  Геннадійовича було врятовано життя двох малолітніх дітей.

 

 

Номінанти

 

              Безручко Валентин Миколайович

                                1956 р.н.

                  Дніпропетровська область

 

28-го жовтня у місті Підгороднє Дніпропетровського району до ОКЦ Дніпропетровського МУ ГУ МНС в області надійшло повідомлення про пожежу у приватній оселі. Причиною займання вогнем стали дитячі пустощі з вогнем малюка, залишеного без нагляду дорослих.

Доки мама хлопчика поралась біля плити на літній кухні, той знайшов собі забавку у вигляді сірників.

Спочатку загорілось у тій кімнаті, де знаходився хлопчина, затим вогонь перекинувся на всю житлову будівлю.

Біду, правда, не відразу, помітила мама дитини. Та вона не наважилась зайти всередину будинку, де вже було повно вогню й чорного чаду. Стала гукати людей на допомогу. Серед тих, хто почув її крики, й був Валентин Миколайович Безручко.

Почувши, що в оповитому полум’ям домі є трирічний малюк, літній вже чоловік не побоявся крізь розбите вікно забратися в справжнє пекло. Лише попросив сусідів, які приспіли на крики, облити його з ніг до голови водою.

Задихаючись від чаду, Валентин Миколайович знайшов всередині будинку вже майже непритомну дитину. На якусь мить мужній рятівник розгубився, бо в темряві втратив орієнтири, звідки прийшов. Знову допомогли люди, які стали гукати на нього, – на голоси він і вийшов на свіже повітря.

Говорить: не думав, що може сам загинути, зразу не було й страху – злякався вже згодом, коли став перебирати перебіг подій у пам’яті. Відразу після пожежі йому було зле - встиг наковтатися диму, але, сміється, трохи покашляв - і все минулося.

А от малому шибеникові дісталося серйозніше: його доправили до реанімаційного відділення обласної клінічної дитячої лікарні з діагнозом «Отруєння продуктами горіння», де підключили до апарату штучної вентиляції легенів.

 

 

 

                  Бамбуляк  Віталій Петрович

                                     1972 р.н.

                   Івано-Франківська область

 

1 березня 2010 року 31-річний мешканець селища Отинія Коломийського району Віталій Бамбуляк  врятував на місцевому ставку двох рибалок - 62-річного Андрія Лопарського та 34-літнього Мирослава Хом’яка жителів села Глибокої Коломийського району, котрі провалилися під лід.  1 березня 2010 року – того  дня березневий ранок видався холодним. Два отинійські ставки, розкинені обабіч ґрунтової дороги, блищали, як дзеркало. Ось уже тридцять років ці водойми приваблюють до себе шанувальників підлідної риболовлі. Глибина водойми – понад два метри. На ці береги стікаються рибалки не лиш з Отинії, а й з навколишніх сіл. Улюбленим місцем дозвілля уже давно стали вони і для двох чоловіків із Глибокої Коломийського району – 62-річного Андрія Лопарського та 34-літнього Мирослава Хом’яка. Зустрілися двоє товаришів  на ставку і цього разу. Спробувавши рибальського щастя на одному березі, та не впіймавши ані рибини, друзі вирішили перейти кригою на протилежний бік. Про небезпеку провалитися під лід рибалки у той момент навіть не думали, адже стаж риболовлі у обох чималий. Того разу самовпевненість друзів, на жаль, була абсолютно безпідставною: вони, рибалки із таким досвідом, не врахували плюсової температури повітря та особливостей, здавалося б, давно знайомої їм водойми. З-під правого берега ставка через шлюз сюди постійно вливається вода із сусіднього озерця, підмиваючи лід та ослаблюючи його міць... Залишалося ще тридцять метрів до твердої землі, як лід безшумно розверзся під ногами у 62-річного Андрія і темна крижана глибина почала поглинати чоловіка. 34-річний Мирослав, котрий йшов за декілька кроків попереду, почув якийсь крик. Часу на роздуми не було, тож молодий чоловік одразу ж кинувся на допомогу своєму старшому товаришу. На жаль, його благородний порив не мав успіху: уже за декілька секунд він сам безпорадно бовтався у крижаній воді. У той момент 31-літній Віталій саме порався по господарству на власному обійсті, що розташоване неподалік ставка. Почувши крики людей про допомогу, котрі долинали з боку ставка, молодий чоловік не вагався ані хвилини: вхопив мотузку та кинувся рятувати. Від берега до ближчого Мирослава Віталій повз по кризі. На щастя, крига витримала і діставшись до рибалки, Віталій кинув йому мотузку і почав витягати з води. Коли це вдалося, почав поволі тягти його по кризі в напрямку до берега... Врятований Мирослав  поволі приходив до тями на березі, а Віталій, взявши  драбину, котру приніс сусід, обережно, по-пластунськи, вже рухався кригою до Андрія. Віталій, поспішаючи на допомогу горе-рибалкам, сам тричі провалювався у крижану воду. Саме за допомогою мотузки і драбини 62-літнього  рибалку також вдалося витягнути на берег. Тим часом на берег злощасної водойми уже прибули  рятувальники та швидка медична допомога. На щастя, майже двадцятихвилинне перебування у крижаній воді шкоди здоров’ю чоловіків не завдало. Саме завдяки героїчним діям Віталія Бамбуляка було врятовано життя 2–х  місцевих рибалок. 

 

              Токовий Андрій Анатолійович

                             1977 р.н.

 

                   Житомирська область

 

 

10 липня 2010 року Андрій Токовий, знаходився в с. Давидівка Володарсько-Волинського району на дні народженні родички. На святкування зібралося багато гостей та родичів. Через декілька годин одна з гостей побачила як 9-річний Сергійко - онук ювілярки, через паркан поліз на ляду, що закривала криницю. Там він побачив шампур і вирішив його прибрати, щоб не загубився. Хлопчик не знав, що дерев’яна ляда прогнила, та сміливо став на кришку. Через секунду він вже впав в колодязь.

Сусідка крикнула «Дитина в криницю провалилася!», але її ніхто не почув. Час уходив… Вона крикнула другий раз. Тепер люди її почули. Всі кинулися до колодязя. Близько сорока чоловік товпилися в кутку подвір’я, прислухаючись до гулкого крику дитини, і всіх їх тримала паніка – ніхто з них не міг навіть поворухнутися.

Андрій Токовий почув галас пізніше всіх. Не зупиняючись розштовхав всіх, на мить глянув у середину криниці, оцінюючи ситуацію. До води було метра 3-3,5. У воді, держачись однією рукою за шланг насосу, несамовито кричав та борсався хлопчина. Плавати дитина не вміла.

На ходу роздягаючись, руками впираючись в протилежні стінки, ноги самі знаходили уступи в бетоні – він спустився в колодязі до самої води та зависнув над нею. Перелякана дитина побачила його і одразу перестала волати. Рятувальник фактично ліг на воду та простягнув малому руку.

Сергійко схопився «в замок». Однім рухом Андрій вирвав дитину з води та підняв догори, іншою рукою підштовхував його вище. І так до самого верху. На «твердій землі» чоловіки вже отямилися та підхопили малого. Поки рятівник вилазив із бетонної ями, врятованого передали мамі. З переляку жінка сказати нічого не могла – закутала сина в ковдру, що принесли люди, та понесла додому відпаювати гарячим чаєм. Сергій відкашлювався від води, що добряче наковтався та тремтів від холоду й переживань. Пізніше, у вечері, мати хлопчика особисто і сердечно подякувала Андрія.

 

 

                Камбаров Олександр Олегович

                                 1985 р.н.

                          Вінницька область

 

 07 лютого 2011 року о 23 годині 15 хвилин  на ОДС ОКЦ УМНС України в Вінницькій області надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Хмільник вул. Курортна 10, підприємства ТОВ «Санаторій Поділля» на закритому танцювальному майданчику клубу, виникла пожежа.

 На місце події були направлено чергові підрозділи області. Одним із перших до місця пожежі  прибув черговий караул СДПЧ-9  м. Хмільник на чолі з начальником караулу старшим лейтенантом служби цивільного захисту Камбаровим О.О. По прибутті на місце було встановлено, що горить покрівля танцювального майданчику клубу на площі 300  м. кв., пожежа поширюється на 2-3 поверхи прилеглого адміністративно-спального корпусу №3. 

Вірно оцінивши обстановку начальник караулу прийняв рішення встановити висувну драбину до вікна спального корпусу де знаходились люди для їх рятування та одночасно було проведено оперативне розгортання для гасіння пожежі. Завдяки рішучим, сміливим та професійним діям начальника караулу старшого лейтенанта служби цивільного захисту Камбарова О.О. та діям особового складу прибувших інших підрозділів під час ліквідації пожежі  було евакуйовано (врятовано) з приміщень адміністративно-спального корпусу 150 осіб, з них: за допомогою автодрабин – 79 осіб, за допомогою висувних драбин – 18 осіб, за допомогою штурмових драбин – 15 осіб.

 

 

                   Копиця Олександр Васильович

                                 1974 р.н.

                          Вінницька область

 

07 лютого 2011 року о 23 годині 15 хвилин  на ОДС ОКЦ УМНС України в Вінницькій області надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Хмільник вул. Курортна 10, підприємства ТОВ «Санаторій Поділля» на закритому танцювальному майданчику клубу, виникла пожежа.

 На місце події були направлено чергові підрозділи області. Одним із перших до місця пожежі  прибув черговий караул СДПЧ-9  м. Хмільник на чолі з начальником караулу старшим лейтенантом служби цивільного захисту Камбаровим О.О. По прибутті на місце було встановлено, що горить покрівля танцювального майданчику клубу на площі 300  м. кв., пожежа поширюється на 2-3 поверхи прилеглого адміністративно-спального корпусу №3. 

Вірно оцінивши обстановку начальник караулу прийняв рішення встановити висувну драбину до вікна спального корпусу де знаходились люди для їх рятування та одночасно було проведено оперативне розгортання для гасіння пожежі. Завдяки рішучим, сміливим та професійним діям начальника караулу старшого лейтенанта служби цивільного захисту Камбарова О.О. та діям особового складу прибувших інших підрозділів під час ліквідації пожежі  було евакуйовано (врятовано) з приміщень адміністративно-спального корпусу 150 осіб, з них: за допомогою автодрабин – 79 осіб, за допомогою висувних драбин – 18 осіб, за допомогою штурмових драбин – 15 осіб.

 

 

                           Курилюк Марія

                                  2001 р.н

                            Волинської області

 

3 серпня 2011 року Марія Курилюк із села Дубечно Старовижівського району врятувала  з водойми потопаючого 3-річного малюка. Того дня, граючись на подвір’ї біля будинку, Марійка почула хлюпання води зі сторони ставка. Прибігши на водойму, дівчинка побачила голову хлопчика, що виринала та знову занурювалася у воду. Зрозумівши, що дитина тоне,  Марія не вагаючись кинулась на порятунок, допомогла дитині вибратися зі смертельної пастки -  ухопила його за плече, підтягла до себе та доправила до берега.

10-річній дівчинці вдалося  не лише витягнути з водойми малюка, але й  вірно надати  йому першу медичну допомогу –  вона не розгубилась  і почала  натискати на сонячне сплетіння. Тоді 3-річний Богдан почав кашляти, а з рота потекла вода.

 

 

       Мокрицький Андрій  Миколайович

                           1963 р.н.

                     Одеська область

 

1 лютого 2010 року офіцер запасу Андрій Миколайович Мокрицький, який проживає в селищі Раухівка, Березівського району, ризикуючи власним життям врятував двох дітей віком 1-го і 3-х років.

А. М. Мокрицький біля 12:00 проходив повз будинок №51 та почув крики жінок про пожежу і дітей, які находились в палаючої квартирі. Металеві вхідні двері були зачинені, тому, не вагаючись, чоловік через балкон, знявши шибки, проник в квартиру. Приміщення було повністю заповнено їдким димом, як згодом з’ясовано від палаючого телевізора. Чоловік орієнтувався тільки на крики малих переляканих дітей, що задихалися. Спочатку він найшов молодшого та через вікно передав його жінкам, а потім повернувся і знайшов старшого, якого також через вікно передав сусідам.

Таким чином, Андрій Мокрицький в екстремальних умовах не розгубився і з ризиком для власного життя врятував життя двом маленьким хлопчикам.

 

 


    Твіт