ГоловнаДіяльністьГромадські заходи та акціїВсеукраїнська акція "Герой-рятувальник 2014 року"Радчук Віктор Адамович
 Версія для друку

Радчук Віктор Адамович

Радчук Віктор Адамович

(1958 р.н., Миколаївська область)

 

Випадок стався 19 серпня в с. Снігурівка Снігурівського району. Бабуся разом із семирічним онуком переходили місцевим пішохідним мостом через р. Інгулець. Лише уявити - висота цієї переправи над водою становить десь 8 метрів.

 

Маленький хлопчик йшов і щось із захватом розповідав бабусі, яка дуже уважно слухала малюка. І ось раптово, коли Кирило повернувся щось їй сказати, обома маленькими ніжками він ступив на поломану дерев’яну дошку та провалився в річку. Від берегу було  близько 15 метрів. Жінка не тямила себе від розпачу, власного безсилля, страху. За декілька секунд, життя немов перевернулося з ніг на голову, перед очима стояло лише обличчя онука. Вона вже ладна була самостійно стрибнути у воду з мосту, хоча розуміла, що її сил може не вистачити або вона може під час стрибку травмувати хлопця. Але треба було щось робити. ЇЇ семирічний онук, який не вмів плавати, щосили боровся за своє життя із водяною стихією. Але сили були не рівні і хлопець потроху втрачав здатність опиратись воді.

 

Розуміючи що час іде, жінка кинулася до берега і звідти намагалася якнайшвидше допливти до онука. Коли він був поряд, малий щосили вхопив її в обійми, не розуміючи що тим самим наражає на загибель і себе і бабусю.

 

«Коли я дісталася до нього, він так міцно схопив мене, що я зрозуміла – моїх сил, нажаль, не вистачить аби витягти нас обох. Я розуміла, що ми починаємо вдвох тонути. Однак на щастя поряд опинився Віктор», - сказала бабуся. 

 

Радчук Віктор Адамович, 1958 р.н., пенсіонер, мешканець с. Павлівка Снігурівський району, знаходився неподалік від того місця, де сталася ця подія, він стояв і чекав свого друга. Ставши випадковим свідком цього  страшного випадку, чоловік не став гаяти ані секунди. Він одразу кинувся рятувати хлопця і жінку.

 

«В цей день, за незрозумілих причин сталося так, що я довго стояв на цьому місці і чекав, немов щось підказувало мені, що не можна іти додому. Побачивши, те, що сталося, я одразу побіг до води. Для мене головне було встигнути врятувати дитину.», - так  Віктор Адамович прокоментував свій вчинок.

 

Допливши до Кирила та жінки, схопив хлопця за комір футболки на потилиці і почав із ним повертатися до берега. Бабуся, звільнившись від «рятівних обіймів» зляканого онука, поплила слідом за нами.

 

Лічені хвилини відділяли  Кирила від загибелі, однак на радість бабусі, допомога поспіла вчасно, і хлопця вдалося врятувати. І ось коли Кирило, весь виснажений від боротьби, опинився вже на березі, вдячності бабусі не було межі. Сльози щастя, страх за те, що могло б статися з її онуком, якби поряд не опинилося б такого мужнього та відважного чоловіка, розпач від власного безсилля – з такими емоціями зустрілися на березі жінка та її любий онук.

 

«Я безмежно вдячна Віктору Адамовичу. Його вчинок – героїчний, мужній та сміливий. Не має таких слів, якими б я могла йому віддячити за те, що він врятував мого Кирила від загибелі», - такі слова сказала бабуся після того, як змогла оговтатися від того, що сталося, впоратися із власними емоціями.

    Твіт