ГоловнаПро ДСНССтруктураПідрозділи безпосереднього підпорядкування апарату ДСНС України1 Спеціальний центр швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій
 Версія для друку

1 Спеціальний центр швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Начальник центру

Качкан Володимир Леонідович

 

Дні прийому:останній четвер місяця

Години прийому:14:00 – 16:00

 

Декларація 

 

Перший заступник начальника центру-начальник відділу планування та контролю

Пальоха Владислав Анатолійович

Дні прийому:другий четвер місяця

Години прийому:14:00 – 16:00

 

Декларація

 

 

   
   
 

Заступник начальника центру з оперативного реагування

Івахов Валерій Миколайович

Дні прийому:перший вівторок місяця

Години прийому:14:00 – 16:00

 
   
 

Заступник начальника центру-начальник відділу матеріально-технічного забезпечення

Константиненко Віталій Миколайович

Дні прийому: третій вівторок місяця

Години прийому:14:00 – 16:00

   

 

 

вул. Вишгородська, 150

04114 м. Київ

Основні завдання центру:

забезпечення постійної готовності сил і засобів до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій регіонального і державного рівня;

проведення аварійно-рятувальних, пошуково-рятувальних та спеціальних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організації життєзабезпечення постраждалого населення;

надання, з використанням спеціальних аварійно-рятувальних засобів, оперативної допомоги громадянам (населенню) у разі виникнення подій у побуті, які загрожують їхньому життю і здоров’ю або можуть завдати матеріальної шкоди;

проведення робіт з розмінування та вибухотехнічних робіт (пошук, розвідка), виявлення, вилучення, знешкодження, підйом, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях);

проведення спеціальних пошукових робіт з допомогою службових собак для виявлення вибухонебезпечних предметів (крім тих, що використовуються з терористичною метою);

виконання завдань і заходів радіаційного і хімічного захисту населення і територій;

участь у заходах з евакуації населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю, доставка гуманітарних вантажів;

проведення аварійно-рятувальних та спеціальних робіт на хімічно небезпечних об’єктах та об’єктах нафтогазового комплексу;проведення пошуково-рятувальних робіт із застосуванням собак;

участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту.


 

Історія створення

становлення та розвитку Центру налічує більше семи десятків років служіння Ще в далекому 1932 році у м. Запоріжжя на підставі директиви командуючого військами Українського Військового Округу був сформований 31-й Окремий місцевий територіальний батальйон. Першим командиром батальйону був призначений старший лейтенант Федір Шестаков.

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина розпочала війну на території колишнього СРСР. Вночі 11 липня 1941 року на місто Запоріжжя був здійснений перший напад ворожої авіації. Бойовий розрахунок під керівництвом лейтенанта Івана Назарцева знешкодив першу ворожу авіабомбу.

13 липня 1941 року на батальйон поклали виконання завдань щодо оборони залізничних мостів через р. Дніпро. Тому одночасно з роботами на оборонному рубежі було заміновано 2-а мости через річку Московка в м. Запоріжжя. Данні заходи сприяли тому, що ворогу одразу не вдалося захопити місто.

4 листопада 1941 р. новим місцем дислокації батальйону стало м. Сталінград. Воїни батальйону з перших і до останніх днів Сталінградської битви були безпосередніми учасниками. Вони будували переправи, дороги та мости, рятували поранених солдат, підвозили набої, знешкоджували вибухонебезпечні предмети.

В липні 1943 року на базі батальйону був сформований 6-ий Інженерно-Протихімічний полк під керівництвом майора Черкаса Олександра Семеновича. 13 серпня 1943 року полку був вручений червоний прапор. Від того часу у цей підрозділ святкує свій день народження.

У 1944 році полк з м. Саратова був передислокований до Києва. Згодом, у полку була організована і почала працювати школа сержантського складу, до якої ввійшли інженерний та хімічний взводи. З 1945 року по 1955 рік полком виконувалися роботи зі знешкодження та ліквідації виявлених авіабомб і снарядів на території міста Києва та нинішніх областей України. Особовий склад активно проводив роботи щодо відновлення народного господарства.

22 липня 1951 року 6-й Інженерно-Протихімічний полк військ ППО (Протиповітряної оборони) реорганізований в 3-й загін служби місцевої ППО МВС СРСР. Починаючи з цього періоду все більш активно окреслюється фахова спрямованість виконання дій за призначенням загону. Так, в організаційно-штатній структурі загону 1953 року до основних підрозділів належать інженерний та протихімічний дивізіони, а з 1954 року до штату введена протиепідеміологічна команда.

З 1955 року загін переформований в 6-й окремий інженерно-протихімічний полк. Саме в цьому штаті вперше з’являється визначальний в подальшому окремий за фаховим спрямуванням виконання дій за призначенням підрозділ – піротехнічна рота. Полк продовжує проводити роботи щодо знешкодження та ліквідації виявлених авіабомб і снарядів на території ряду областей Української РСР та несення патрульної служби в м. Києві.

В 1959 році в штат полку додатково введений вузол зв’язку  по обслуговуванню командного пункту. Чисельність особового складу полку  була найбільшою за всю його історію (1794 особи).

25 березня 1960 року комісією під головуванням Командуючого військами Київського Військового Округу Маршала Радянського Союзу В. І. Чуйкова, полк прийнятий до складу військ Київського Військового Округу Міністерства Оборони СРСР. Згідно директиви Головного Штабу Сухопутних військ у 1960 році полку присвоєний загальновійськовий номер: 120-й окремий інженерно-протихімічний полк ППО (умовна назва – в/ч 01646).

У березні-травні 1961 року особовий склад полку брав участь у ліквідації селевого підтоплення в районі Куренівки м. Києва. На ліквідацію лиха щоденно залучалося понад 1100 осіб. Протягом першої доби було врятовано 69 постраждалих, а у наступні дні ще 7 постраждалих. Надана допомога 161 сім’ї та вилучено з постраждалих районів велику кількість майна та цінностей.

В 1965 році полк черговий раз переформовано в 427-й окремий механізований полк. В тому ж році на базі полку сформований окремий піротехнічний взвод для виконання задач щодо знешкодження авіабомб.

26 квітня 1986 року в ніч, коли Україна опинилася перед загрозою найбільшої техногенної катастрофи за всю історію людства і зіткнулася з невідомою небезпекою, незримою, але смертоноснішою за будь-яку зброю, мобільний загін 427 ОМП в кількості 92 осіб за сигналом о 06:00 вибув з пункту постійної дислокації до району аварії на Чорнобильській АЕС. Того ж дня, по прибуттю до місця призначення розпочалося проведення розвідки осередку аварії безпосередньо на Чорнобильській атомній електростанції, а також у трьох напрямках навколо ЧАЕС. 26-27 квітня силами роти хімічного захисту була здійснена дезактивація вулиць в місті, а також автобусних зупинок, дитячих та шкільних майданчиків, автотранспортної техніки.

В травні місяці особовий склад батальйону продовжував виконання завдання з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Був здійснений монтаж трубопроводу до розлому 4-го реактора для відкачування води, а також встановлені та запущені 2 переносні насосні станції. В процесі проведення операції в умовах високого рівня радіації особовий склад батальйону здійснив пробивання отвору в будівлі 4-го реактору, в результаті чого була ліквідована загроза повторного вибуху.

Черговим завданням для особового складу полку на території найважливішої зони відповідальності рятувальних сил країни в 1989 році стала ліквідація наслідків обвалу Київського Головпоштампу, а згодом у 1992-1994 роках участь у гасінні лісових пожеж в Київській області та ліквідація наслідків аварії на Дарницькому вагоно-ремонтному заводі. В цей же період особовий склад полку був задіяний на ліквідації наслідків авіакатастрофи літака АН-124 «Руслан» на Житомирщині та АН-70 на території Гостомельського району Київської області.

У1991 році 427 окремий механізований Червонопрапорний полк Цивільної оборони був реорганізований в 148 окрему мобільну механізовану Червонопрапорну бригаду Цивільної оборони. В 1998 році на підставі Директиви Міністра МНС України 148-їй Окремій мобільній механізованій бригаді присвоєно почесне звання «Київська».

У червні 2000 року 148 Київська окрема механізована бригада була перейменована у 10 окремий аварійно-рятувальний загін оперативного реагування МНС України.

В рамках міжнародного співробітництва особовий склад загону був задіяний в роботах по ліквідації землетрусів в Республіці Індія (штат Гуджарат), Турції, Пакистані, а також на території Іраку.

З 2000-2004 рік особовий склад загону брав участь у ліквідації наслідків багатьох надзвичайних ситуацій, а саме: ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося через паводок на території Закарпаття, Волині та Тернопільщині. Рятувальники проводили роботи щодо евакуації постраждалого населення, їх майна, допомагали відбудовувати дамби, мости.У цей же період співробітники загону були також задіяні в ліквідації наслідків буревію в Брусилівському районі, що на Житомирщині.

У 2004 році був створений Центральний аварійно-рятувальний загін.

В 2006-2008 роках особовим складом центру проводилися роботи щодо очищення території від вибухонебезпечних предметів у с. Новобогданівка після пожежі на військових складах боєприпасів.

З 13 серпня 2009 року Центральний аварійно-рятувальний загін переформований в 1 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

 

Досягнення та нагороди:

Заслуги особового складу високо оцінила Батьківщина. Так, 12 березня 1968 року полку за досягнуті успіхи в бойовій підготовці, участь в боях з ворогом під час Великої Вітчизняної війни було вручено Орден Червоного Прапору.

23 серпня 1998 р. враховуючи бойові заслуги особового складу в період війни, мужність і професіоналізм під час відновлювання зруйнованого фашистами м. Києва, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС бригаді Наказом Президента України було вручено Бойовий Прапор.

За мужність та героїзм під час Великої Вітчизняної війни та повоєнні роки особовий склад частини було відзначено Державними нагородами. Крім того, за мужність та героїзм у 1986 році, під час виконання бойового завдання з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи особовий склад підрозділу було нагороджено орденами і медалями.

Великий героїзм проявили також офіцери ст. лейтенант Логачьов та капітан Зборовський, яких було нагороджено орденами „Червоної Зірки”, а В.В. Гребенюка було нагороджено орденом „За службу Батьківщині” і за успіхи в бойовій підготовці.

На жаль в сучасній історії цього підрозділу є трагічні сторінки. Навіки честь і шана героям-піротехнікам за тисячі врятованих життів: мол. сержанту Ткаченку К.О. та мол. сержанту  Терешку С.О., які героїчно загинули у 2007 році під час виконання робіт по ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на 275 артилерійській базі ракет і боєприпасів МОУ в с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. За вагомий особистий внесок у зміцненні  обороноздатності і безпеки Української держави, бездоганне виконання військового і службового обов’язку, високий професіоналізм їх посмертно нагороджено орденами „За мужність” I ст.

Проте і в мирний час є місце подвигу. Незважаючи на важкі умови фізичного та психоемоційного навантаження, рятувальники Центру виконують роботи по ліквідації наслідків сучасних аварій природного і техногенного характеру на території України. Багатьох з них по праву відзначено Державними нагородами.

 

Контакти

вул. Вишгородська 150

м.Київ 04114

 

Оперативний черговий центру 

тел. +38(044) 331 77 62

факс.       044 223 63 80

e-mail. carz.kyiv@mns.gov.ua

(цілодобово)

 

    Твіт